Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 20. Переклади (1962).djvu/300 — Вікіджерела

Цю сторінку схвалено

ярмарку, значить, зробилися добровільно ослами, а третій був ослом з діда-прадіда.

Ті два мужики, то були брати: Степан Ромос і його молодший брат Ферко. Вони купили собі осла, щоб возити воду з Дунаю до свого городу.

— Ферку! — сказав Степан.

— Степане! — обізвався Ферко.

— Дорого ми дали за осла.

— Дуже дорого.

— І пощо ми його купували?

— Це ти його купував.

— Але ти торг прибивав.

— Я думав, що ти старший, то й розумніший.

— А властиво ми обидва осли.

— Всі три, — доповнив молодший брат.

Сконстатувавши це, вони спокійно тюпали далі, тягнучи осла за собою.

— Ага! — скрикнув Степан Ромос, старший брат, — знаю вже, чому цей осел так дорого нам прийшовся.

— Чому?

— Той злодюга, що ми осла у нього купили, замало нам решти видав.

— Та до дідька! То не може бути!

— Ходи, почислимо.

І вони всупили до шинку, а осла прив'язали до одвірка.

IV.

Не минуло й п'яти хвилин, коли цією самою дорогою надійшов Яким П'ятак з порожньою вуздечкою в руках і з міцним наміром украсти собі до неї осла. Дивиться, аж і осел тут стоїть прип'ятий до одвірка. П'ятак загнуздав його і скрутив з